У цей рік залетіли зозулі,

Накували знедолений вік.

Наші ноги розпухлі узули

В кирзаки-ризаки у той рік.

 

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік,

Без труни, загорнувши в ряднину.

А на ранок помер чоловік.

 

І невтомну, трудягу старого,

Без хреста повели у той бік...

І кістьми забіліли дороги

За сто земель сибірських, сторік.

 

У той рік і гілля, і коріння –

Все трощив буревій навкруги...

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорботна німа край могил.