На цвинтарі забутому сільському
Похилені від старості хрести,
Тут почесті не віддають військові
І мало хто приходить вже сюди...

Десь тут лежать поховані батьки моєї мами,
Її маленький братик поруч спить,
А скільки ще їх змучених,від голоду померлих
По всій країні в могилках лежить...

​

Коли вони вмирали, їм дзвони не дзвонили,
Бо вже були спаплюжені церкви.
Лише земля стогнала коли дітей ховали
 І зорі тут вмивалися слізьми!   

                      

Голодний і холодний тридцять третій
Пройшов над Україною мов смерч,
За більшовицьких тих страшних совєтів
Розмахувала тут косою смерть...

Вмирали люди з голоду,а десь зерно гноїли,-
Вказівки із Кремля такі були:
Чим менше українців тих,залишиться живими,
Тим ліпше буде з них мотузки вить.

​