Відібраний у селян хліб вирушав за кордон.  Колгоспникам за їх важку працю нічого не платили.  У Київській області в середньому на трудодень припадало в 1946 році 150 грам зерна.  В Іванівському районі Одеської області колгоспники отримали в 1946 році на трудодень від 25 до 100 ГРАМІВ хліба.

В Україні почався голод.  Спочатку колгоспники зверталися до керівників з листами про безвихідне становище.  Ось витяг з одного листа колгоспників до керівника республіки М. С. Хрущову:

 

 «Микита Сергійович, батюшка наш, заступник, важко нам, обірвані ми всі, голі й босі, брудні й голодні, на людей не схожі, гірше худоби живемо, ніколи нам не було так важко, як в цю хвилину, люди наші з голоду мруть  , діти від недоїдання стають каліками.  Харчуємося ми лободою, корою, а у кого є гроші, то їдуть в місто і купують хліб в комерційних магазинах, але і за хлібом далеко йти - 140 - 160 км, а у нас ніхто не продає.  З колгоспу ми нічого не отримали і немає надії, все згоріло, а ярі дуже слабкі і як виконаємо план, то все подохнемо ... Якщо Ви, Микита Сергійович, нам не допоможете, то у нас вже сил не вистачає ,,, з кожним роком все  гірше і гірше, колгоспу все одно, як не працюй, а гарантії немає, що отримаєш.  У районі все погано ... і базару немає, і церкву повалили, і ставок повалили, і лазня не працює.  Люди змінилися - худі, чорні, злі ... Допоможіть нам хоч в цьому році».

 

У республіці почалося людоїдство.  Донесення про це йшли через Міністерство державної безпеки, природно під грифом «Цілком таємно» і «Особисто».  Ось витяг з документа від 6 лютого 1947 року.

 

 «Продовжують надходити відомості про випадки вживання в їжу людських трупів.  Робоча підсобного господарства депо станції Синельникова Дніпропетровської області П. 13 січня вжила в їжу труп своєї матері ...»

Голодуючі змушені були вживати в їжу різні сурогати, траву, листя дерев, м'ясо загиблих тварин, ховрашків.  Станом на 2 липня 1947 в Україні нараховувалося понад 1 млн. 154 тис. виснажених голодом людей.

​