•  За своє життя Марко Кропивницький зіграв понад 500 ролей. Ще за життя його називали «українським Мольєром» і «українським Шекспіром».

​

•  З його ім’ям пов’язане перше прилюдне виконання пісні на слова Тараса Григоровича Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» (володів голосом широкого діапазону від тенора до басу).

​

​

​

 

 

 

•  У своїх творах він виступає тонким знавцем душі, висвітлюючи болючі проблеми доби, зображуючи гострі соціальні протиріччя суспільства, що надавало його творчості ідейно-виховної сили. Загалом Марко Лукич написав понад 40 п’єс. Преса порівнювала їх із шедеврами світової літератури, бо в них митець виводить на життєвий кін свого улюбленого героя-селянина.

​

​

​

​

​

​

•  10 січня 1882 року під його керівництвом відбувся перший виступ українського професійного театру в театрі Бергоньє (тепер – Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки).

​

• Заснував відомий Театр корифеїв. М. Кропивницький відомий і як автор ліричних пісень: «За сонцем хмаронька пливе», «Де ти бродиш, моя доле», «Соловейко».

​

• Був пристрасним рибалкою та мисливцем. Саме під час риболовлі він і познайомився з Іваном Тобілевичем (Іван Карпенко-Карий), також любителем порибалити.

​

• Організував першим на теренах тодішньої імперії дитячий театр, акторами в якому були лише діти.

​

•  Марко Лукич Кропивницький має безпосереднє відношення до полотна Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».  Він позував приятелю для образу напівголого козака-картяра на першому плані.  В образах козаків Рєпін намалював багатьох геніальних сучасників.

​

​

 

 

 

 

 

 

​

​

​

​

​

​

 

 

 

 

 

 

​

​

​

 

• У час, коли більшість населення України було неписьменною і не могла читати твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка та інших українських письменників, театр Кропивницького багато років був одним із головних джерел культурного відродження уярмленої нації, займаючись просвітницькою місією, – ніс правду в народ.

​

• Марко Лукич казав, що актор і режисер повинні добре знати життя народу й черпати з нього образи, аби правдиво розкривати психологію сценічного образу.

​

«Не можна забувати, – згадувала актриса Софія Тобілевич, дружина Карпенко-Карого, – що той потрійний труд, який виконував Марко Кропивницький, будучи одночасно драматургом, артистом, режисером і вчителем цілого гуртка молодих акторів, що цей труд вимагав нелюдських сил, надзвичайного напруження енергії, нервів і здоров’я. Всі актори, яким він допомагав оволодіти технікою гри на сцені, всі його учні, не виключаючи Садовського та Саксаганського, були закохані в Марка Кропивницького, як в артиста, режисера і великої душі людину».

​

• Марко Кропивницький часто поступався своїм гонораром для тих численних аматорських труп, де виступав, залюбки приймав у себе різних діячів культури і дозволяв їм жити на своєму хуторі «Затишок» роками, на повному пансіоні. Марко Кропивницький при нагоді допомагав бідним акторам і селянам.

​

•  Він являв собою приклад громадського подвигу людини. Відомий факт, коли імператор Олександр II, в захопленні від акторської майстерності, під час гастролей театру в Санкт-Петербурзі запропонував М. Кропивницькому грати в імператорському театрі, що давало змогу актору безтурботно й заможно жити, – він рішуче відмовився.

 

«Не потрібно мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні пошанівок... Зрадити своєму народові, піти у найми тут «властям предержащим», які мову нашу не визнають і хочуть знищити? Ніколи! Краще буду працювати на милій моїй Україні на повну, Богом дану мені силу, а там вже нехай цінують, що я залишив», – так сміливо висловлювався «батько українського театру» – Кропивницький, бо рідна Україна була для нього понад усе!

​

За матеріалами статей:

Білоконь К. Батько театру світового рівня: що необхідно знати про Марка Кропивницького?; Кропивницький І. Так народилась безсмертна пісня

​