Україна, 1930-ті роки. Варя виросла в заможній родині, у якій вміли та любили працювати, тому й господарство мали міцне. Але прийшли інші, лихі часи. Почалася колективізація, і все, що люди заробили своїм потом, потрібно було віддати... Хіба ж хто знав, яка страшна біда чекає на ці щедрі земл? Годі було уявити, що голодна смерть спустошить все навколо. Втративши чоловіка, родичів, Варя залишилась сама з маленькими дітьми. Хто зможе їх врятувати?

Роман про Голодомор в Україні.
Про родину, яка б могла бути щасливою, якби не історичні події, які відбувались в Україні на початку 20 століття.
Варя кохає Андрія і мріє про щасливе подружнє життя з коханим, але починається колективізація, розкуркулення та Голодомор.
Вивчаючи історію в школі, ми вивчаємо сухі факти та терміни, кожен з нас уявляв ці жахливі події по-своєму, не проектуючи ситуацію на людей, яких знаєш, яким співпереживаєш. Люди померлі від Голодомору в цифрах, скупі розповіді наших бабусь та дідусів. Скупі не тому що не було чого розказати, а тому що згадувати це було нестерпно.

Світлана Талан на прикладі одного села та родини Чорножукових описує як сусіди стали ворогами, доносили на людей, з якими ще вчора співали пісень і частували в домі, а сьогодні були оголошені ворогами країни.
Читаючи твір та співпереживаючи героям, ясніше розумієш який страшний та жорстокий час випав на їх долю та долю країни.
Особисті страждання від життя з нелюбим чоловіком, відходять на другий план, коли потрібно виконувати план хлібо-заготівель та годувати дітей, переживати смерть рідних та близьких, життя перетворилось в прямому сенсі на виживання.

А зверху надходять нові і нові плани, які потрібно виконати, віддати хліб, який вродив, останню городину та худобу і перебиватись продуктами, які вдалось заховати.
Так, описані випадки, коли ховали зерно в могилах; закопували на городі; ризикували життям, йшли пішки, щоб обміняти прикраси на їжу; самогубство; вбивство рідних по крові.
В родині, яка обробляла свою землю, своєю технікою, тримала господарство не залишилось нічого, все пішло в колгоспи.

Також, висвітлено образ людей, яким колективізація прийшлась до душі: відібрати у багатих, віддати бідним, всіх зрівняти. Вчорашні ледацюги та пиятики, стали господарями життя.
Обшуки комісії з колгоспу доводили просто до жаху. Галина, яку в сім’ї Чорножукових вважали майже донькою, перетворилась на перевертня і, користуючись моментом, залишила подругу Варю без зернини, нишпорячи та вишукуючи на подвір’ї бодай-щось їстівне.
Є в Розколотому небі і щасливій кінець, якщо можна так сказати, оглядаючись на все пережите.

Читати книгу страшно, але ще страшніше розуміти, що описано реальні події.